За що брати такі у нас,
Що й ворогів нам вже не треба?
Чи може в них чума чи сказ?
Чи думають, що вищі неба?
За що так вз’їлися на нас,
Забули, що одної крові?
Тепер я бачу – різний клас:
Нам щастя; вам же – ріки крові.
І най воздасться вам за горе,
Що сієте в наших серцях.
Вас змиє в пекло боже море.
Тоді ж в очах заграє страх.
Тоді ж згадаєте про кривду
Та живота в нас не просіть.
Можливо, виграли ви битву
Та у війні вам доля згнить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487140
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2014
автор: Сашко Ткаченко