А небо нині – світле, чисте.
Розкрило сонце пишний хвіст,
Полоще пір’я золотисте
В річках, калюжах сіл і міст.
Зі сну дерева пробудились,
Крильми тріпочуть, мов птахи.
По селах люди заходились
Подвір’я порати й грядки.
Голівки до небес підняли
Підсніжник, крокус у гайку.
Над ними бджоли закружляли
В несамовитому танку.
Повибігали діти з хати.
Лунає їх веселий сміх.
Так радість хочеться вбирати,
А смуток щоб пропав, мов сніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486943
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.03.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)