Байдужий всього подорожній,
на мить зупинися, поглянь:
край шляху розрита могила,
над нею в задумі ти стань.
Спочив хто у ній – не запитуй,
тут праху не було й нема,
та знай, що розрито могилу
сьогодні, о ні! – Не дарма!!!
Ти стань, подивись у провалля,
хай б’є в скроні молотом дзвін:
Розрита могила – це пам’ять,
що досі між нами ще “він”!
Створено 20. 03. 1988 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано вперше
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486914
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.03.2014
автор: Т. Василько