О Україно! Певно, неспроста
Говорять, що стражденним - нові рани.
Тепер стоїш, мов знята із хреста,
А на руках - чи стигми, чи кайдани.
Тебе продасть за жменю мадяків
Обідранець у дранті та лахмітті.
Коли вже зраджують землі батьків -
Для чого й жити у такому світі?
Героям - слава. Сором - тим мерцям,
Котрі живі, та душі - у могилі.
Як мало тих, чиї горять серця,
А скільки тих, чиї серця - зогнилі.
О Україно, стороно моя!
Тебе зламати хочуть, та не зможуть.
Одна ти, та для кожного - своя.
І нескоренна.
І - непереможна.
© bellami
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486589
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.03.2014
автор: bellami