(А к р о в і р ш)
Хмарне небо, сипле дощик,
Тихо в лісі, все мовчить,
Один собі тут паромщик,
Переправа мирно спить.
Ріка вкрилася туманом,
Осінь землю облягла,
Береги паром єднає,
Однак долі роз’єднав.
Голова геть посивіла,
А у серці німий крик,
Закрутилось, завертілось
Аж зсутуливсь чоловік.
Були в нього жінка, діти,
У дворі і під двором,
Все було - трудитись й жити,
А тепер лишивсь паром.
Є що в тебе - не цінуєш,
Та горілку добре п’єш,
Опусакєшся, збиткуєш,
Горе у сім’ю несеш.
Оглянутися не встигнеш -
Біда сіла за столом,
Один тепер не осилиш -
Горе ходить табуном.
Коли Бога забувають,
А душу чорту продають,
Ревно того Бог карає,
А людці вже доклюють -
Єдиний і безжальний путь.
17.03. 2014р., Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486464
Рубрика: Акровірші
дата надходження 18.03.2014
автор: БГІ