Знову у хату увірвалося сонце...
Мати стоїть та сумує, біля вікна,
Образок тримає у своїй долоні,
Вже покрила волосся густа сивина...
І зморшки обличчя уже огортають,
Плачучи, Богу молиться ненька свята...
Сина од неї на війну забирають,
Чи побачить кровинку не знає вона...
Молодий ще, лиш у небесах літати...
Літ тридцять тому лишень на світ з'явився,
Невже в час мирний прийдеться воювати?
Невже для того на світ цей народився?
Невже для того , щоби у полі згинуть,
В нерівному, але запеклому бою...
Та не сміє Україну він покинуть,
Бо рабів не потребують у Раю...
Не хоче, щоб мати його рабувала,
Чи рідная на панщині була сестра...
Лиш прагне, щоби ворогів ми здолали,
І вічно вільною лише Ненька була !
Назар Гузій 17.03.2014р. ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486403
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 17.03.2014
автор: Назар Гузій