17 березня 2014 року, після так званого референдуму в Криму, напруга на кордонах України з боку Росії зростає. Деякі гарячі голови в Госдумі з піною на губах кричать про початок війни з Україною. МЗС Росії, на розумні вимоги світової спільноти зупинити агресію в Україну, робе на нашу адресу злобливі, брехливі випади. В Криму і на інших дільницях кордону йде подальше нарощування військових сил. Почастішали випадки висадки на територію нашої країни російських десантників. Підняли голови екстремісти, які підбурюють народ до непокори, агітують людей до переходу під юрисдикцію Росії. Протягом останніх декількох днів такі багатолюдні демонстрації з російськими прапорами і штурмом обладміністрацій та інших державних установ пройшли в Харкові, Донецьку, Луганську та інших містах сходу і півдня. Є вбиті і поранені…
Тож що тепер? Ступити крок до прірви?
Над головою вже заніс сокиру брат…
Дзвенять в напрузі, наче струни, нерви,
На бойовому взводі держуть автомат.
Слиною бризкає в екстазі бирік,
З трибун, як пес побитий, гавкає дуров…
А люцифер-садист сміється, цинік,
Вчуваючи ЧУЖУ,(а не СВОЮ!), пролиту кров.
Вже танки брязкають по бруку Криму,
Ревуть грозою «дружні, братські» літаки…
Вставайте, люди, спасаймо Україну!
Бо заклюють її, беззахисну, круки.
А вітер віє, несе птахів із виру,
Парує поле, весняним пахне днем…
Невже не прийдуть їм благодатні думи,
Щоб перестав там ТОЙ бавитись вогнем?
17.03.14р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486256
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2014
автор: Дмитро Юнак