Коли пішов, то наче крила обітнув
Як наче зашморгом на шию
В моїм житті багато коректур
Але так само тут живе надія
Хоч не простягнеш ти до мене руку
Вона навіки в пам'яті моїй
Крізь призму літ, ти, осягнувши муку
Боровся і поставав завжди з колін
Нетлінний світ мелодії та музи
І невмируща й нескорена душа
Проніс ти крізь життя акорди й шлюзи
І як герой боровся до кінця
Повз пристані й обсмалені вокзали
Ти пролітав й у рупор гомонив
І так,аби почули всі і всякі
Тепер - на віки ти заліг в землі
На терезах спустошували важіль
І з кожним днем палили календар
Самотні ночі нас тепер чекають
Як тихий місяць тіні розкидав
Як човен проплива за небосхилом
Як день прийдешній зорі наздогнав
Мене ж пробач-багато не зробила
Пробач, за непромовлене "Бувай"
Ти наче обітнув у мене крила
Люблю тебе назавжди,прощавай...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486124
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2014
автор: UkrainianGirl