Моя релігія - кохання,
Моя ікона - дівчина-весна.
Не треба їй мої благання,
Вона ж бо бачить янгола сама.
Ти - віра, і твоя душа - мій храм,
А очі - біблія, святиня...
Служу її священним сторінкам,
Бо ти давно моя богиня!
Всі янголи - істоти неземні,
Тому їм все видно, як і богам.
І де б не був тут я, на цій Землі,
Завжди під захистом її, не сам.
Крилатий стрів свою крилату,
Прекрасну птаху, диво із небес.
А журавель вмирав у ґратах...
Вмирав, але із нею він воскрес!
ДТХ
12.03.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485500
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2014
автор: Микита Баян