А я закопана стояла по коліна
І бив мене безликий люд,
Катували, серце рвали
Та я ж жива!!!Я буду жить!!
Я буду доти, поки сила
Моя не згине, не загнеться,
Я буду доти та від нині
терплю, терпітиму і буду!
Це не кінець і я ще буду
Я повернусь до усіх вас,
В подобі іншій та ніколи,
Як ви ні з ким я незчиню...
Я буду в темріві шукати,
В ній мої каяття,
від неї правди не сховати
В ній я вільна від життя...
мої думки застигли в істерії,
Мої слова прорвалися на світ,
Коли мене вантажом двісті
Відправили вдома закопать....
Колись веселу та щиру,
Тепер не людну і в могилі,
Колись бажану і кохану
Тепер всесильну і зухвалу....
Колись була,
А ким вже стала???
Самотнім вовком на суставі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485365
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2014
автор: Даша Піддубна