На одному континенті,
Ніби й поряд з нами,
Жили собі два сусіди,
Що були братами.
Чи то якось повелося,
Чи якось так стало,
Та в одного із сусідів.
Дахи позривало.
І якби ж то ті дахи.
Що на хаті б́ули,
А то ті, що в голові,
Сильні вітри здули.
І вирішив той сусід,
Тай сказав сусіду,
«Візьму, щоб допомогти,
Кусок землі знизу».
Взяв собі, обгородив,
Поставив скотину,
Пару курок запустив,
Кудкудачуть сміло.
І нібито всі тварини,
Що на землі б́ули,
Раді тому, що прийшли,
Сусідні бамбули.
А ті давай керувати,
Поради давати,
І, ні добрих, і ні злих,
Туди не пускати.
Вже і діти, і жінки,
Давай говорити,
Хочуть дурневі втовкти,
Як потрібно жити.
Тож куди тебе понесло,
Тобі свого мало,
Ти б ………… на чуже,
Рот не роззявляло.
Підійшли уже сусіди,
Ті, що були далі,
Щоби таки свою участь,
Прийняти в скандалі.
Кажуть «Дядько, подивись,
На свої городи,
Скільки ти добра і ласки,
Приніс до господи.
Тебе скоро свої ж свині,
З’їдять, тож покайся,
А з чужої, із землі,
Таки забирайся»
А той як не закричить,
«Боже збавте, люди,
То не я, то все худоба,
І прокляті кури.
Вони там собі зайшли,
Щось загородили,
Я до них не маю діла,
Усе зрозуміли».
Ото тебе понесло,
Ото тобі стало,
В тебе й правда всі дахи,
В голові зірвало.
Е ні дядьку, уже хватить,
«Лапшу» нам чіпляти,
Хтось усім цим «беспределом»
Має керувати,
Якщо ти своїх курей,
Чи корів тримаєш,
То таки за їхні дії,
Ти й відповідаєш.
Тож дивись, бо зроблять люди,
Як колись робили,
Брали ложку дерев’яну,
Тай по лобі били.
І з гулею в голові.
Будеш тоді знати,
Як у чужу, у свободу,
Свого носа пхати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485190
Рубрика:
дата надходження 12.03.2014
автор: Янкевич Віктор