Це бу́ло колись і до нас
і тепер,і не зразу,і знову...
На зігнілих пеньках,
віднайде вся основа буття
непорушну струну від живого.
Там будуть і ті,і вже інші, і ми
Писатимуть знову латинь
сегменти кристальності вічні...
*****
Сувої згорнуті сніпком
Мовчать вічно́ живучі...
колись їх теж писав
Митець із миру Вище.
Ріка у виток понесе
Хто візьме їх в тямуще...
*****
Ой буйна,буйна голова
Всесвітні дрімоходи,
Півкулі дві,а в них потік,
білки відкриті світу.
І п"ядь нейронів із всього,
А решта,Божа сутність...
*****
Перо,перо,предмет в руках,
Всесвітнії фонтоми.
Рядки лягли ціпком папір.
Цей світ основа із основ,
А ми у ньому тлієм...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485172
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.03.2014
автор: Плискас Нина