Десь блукає кохання моє,
Плаче, стогне. ридає ночами,
І приходить у сни , і наснагу дає,
Щоби жити без нього днями,
Я вже звикла , що ти – міраж,
Що між нами - глибока прірва.
Тільки прошу – мене не бентеж ,
Не кажи . що тобі потрібна.
Ні надій не давай, ні клятв,
Просто часто являйся в сни.
І тоді я пробуджу сад,
Хоч далеко іще до весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485062
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2014
автор: Паснак Марія