Давно немає їх... "рожевих окулярів"...
Їх зняли з нас , наївних, снайпера.
Всі люди усвідомили, що це смертельна гра.
І наступила вмить сумна, страшна пора.
Давно не вірим ми в таємні чари...
Ми знаєм, знаєм, що війна близька.
Що до гвинтівки тягнеться рука.
І стежка ця смертельна і слизька.
Присягу наші милі теж складали...
Серця від страху охололи ,наче лід.
"Щасливе завтра" - це уяви хибний плід.
А від стабільності лишився тільки слід.
Але завжди нас вірити навчали...
Що Господу під силу все змінити.
Бо як, скажіть, нам без надії жити?
Коли цей жах самим вже не спинити...
Ми думали, що вже наплакались... а ми лиш розпочали...
11.03.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484904
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2014
автор: Богданочка