Задзеркалена прогалина
У миттєвостях чуттєвості.
Ти зі мною лиш віддалено,
Як і я в твоїй буденності...
І розколено-оголені
Всі думки - з твоїм теплом клунки.
Бережу їх, ніби золото,
Хоч давно вже перемолоте...
Я збираю, мов частинки раю,
Твій портрет, неначе з квітки мед.
В їжу вже додам його й до чаю.
Янгола малюю силует...
Той пилок з твоїх слів-пелюсток,
Що приємні, мов скарби таємні.
Вип`ю чаю ще один ковток -
Й крила вже твої стають об`ємні.
Ти одна така, геть неземна!
Ти - єдина серед всіх дівчИна,
Що прийшла узимку, як весна.
Ні, ти янгол! Не лише людина.
ДТХ
10.03.2014
P.S. Друга строфа не дуже вписується. Але не викину...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484836
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2014
автор: Микита Баян