Я не хочу, не можу й не буду,
Довіряти отим брехунам,
Що тримають в кишенях іуду,
Та підкидують крихтами нам.
Я не знаю чому, та не вірю
Їх таким милозвучним словам.
Лише прошу - залиште надію,
Дайте привід довіритись вам.
Дайте світла вдихнути наповну,
Дайте духом не сипатись нам,
Не робіть знову з нас непритомних,
Дайте волю блаженним рабам.
Дайте трохи розправити крила -
Зкостяніли, згорну́ті вони.
Дайте, хоч-би, маленьку надію,
Що не буде страшної війни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484389
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 08.03.2014
автор: Vita V-D