Штормить. І снасті гне, і душі,
Як тріску, корабель жбурля,
Минуле, суще і грядуще
Спрожога рвуться до руля
Щоб розіграти долі карту.
Та насторожі екіпаж.
Уже, за звичкою, пірати
Судно беруть на абордаж.
Не дай Господь – ударять хвилі
У правий, а чи лівий борт –
Лишиться лише гладь на милі
Та дно глибоке – вічний порт.
Команда чітко і безстрашно
Стрічає в лоб дев’ятий вал.
Нема повернення в вчорашнє,
Тримайте, обрані, штурвал.
І курс тримаймо незамінний.
Свобода – наш святий маяк.
Сьогодні рідній Україні
Всевишній сам тримає знак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483839
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.03.2014
автор: stawitscky