ПРО ПОВІТРЯНУ КУЛЮ

Надули  кулю  газом.
Та  мовила  лукаво:
- Не  потерплю  наказу,
Злечу,  куди  попало.

 Їй  власник:  «Де  попрешся?
Гуляй  по  коридорі.
Як  тільки  відірвешся,
Загубишся  в  просторі.

-Ні!  -  куля  відповіла.
Надула  грізно  щоки.
Крізь  двері  пролетіла,
Прим’явши    важно  боки.

Пустив  вітрець  з  гортані
Повітря  –  в  світ  подалась.
-  Сама  собі  я  пані,  -  
Хвалилась,  реготалась.

У  гай  дісталась.  Птахи
Кружляли  там,  співали.
Копирсались  мурахи,
 Цвіт  квіти  розпускали.

- Дивіться,  всі  охочі!
Я  сильна    і  розкута!
Тут  горобець  підскочив,
Дзьоб  в  щоку  –  куля  здута.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483615
Рубрика: Байка
дата надходження 05.03.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)