[b][i]
За що у тебе стільки нелюбові?
Чому ти вкотре мене в серце б'єш?
За що ти краєш душу знову й знову?
Коли, нарешті, вже до розуму прийдеш?
Чому ти мене мучиш, хочеш крові?
Але ж ти споконвіку її п'єш...
Коли вже ти нажлуктишся доволі?
Жереш мене - й вини не признаєш...
Послухай, брате - може ми не рідні?
Можливо, мати щось таїть від нас?
Мені здається, що батьки в нас різні -
Ця думка зазира не перший раз.
А, може, ми із дит.будинку взяті?
І, взагалі, не спільна у нас кров?
О, Матір Божа, поможи дитяті!
Пришли вже Бога, бо вмираю, знов...
Нехай Він зійде з неба - і покаже
Того, хто зараз є неправим з нас.
І швидше, Матінко, благаю дуже,
Бо вже настав той доленосний час.
[/i][/b]
"Горянка" художник Юрій Нагулко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483515
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2014
автор: Vita V-D