Я – улич. Син простого хлібороба.
Не княжич, не боярин – селянин.
Я сію жито в полі понад Собом,
Щоб мати свій ужинок восени.
Я – улич. Довго я не спочиваю:
Волами орю – й сам як віл роблю.
Я – улич. На чуже не зазіхаю,
Та на своєму кривдника згублю.
Я – улич. І тому не покорюся
Тим, хто князям прислужує чужим.
З-за рала вийду – і за спис візьмуся,
Щоб мій народ достойно й вільно жив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483335
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.03.2014
автор: Василь Задорожний