О, Мудросте, скажи: Куди іду?...
Нестор Чир
***
Мудросте, скажи: куди іду,
Чи, бува, не збилася з дороги?
Блідне в небі (певно на біду)
Скалка сонця й падає під ноги,
Затуливши вітру тихий стогін.
Я волію йти крізь біль і страх,
Бо назад путі уже немає.
Зірка, розіп’ята на вітрах,
Та, що гріла вись за небокраєм,
З вірою у серці не згасає.
Я не знаю, що чекає нас
В час журби – чи зігнуться коліна.
По стежках, що викарбував час,
Крізь безчестя, морок і руїни
Йде до волі Мати Україна.
Мудросте, додай думкам снаги,
Хай на душу не лягає іній,
Хай Дніпра пречисті береги,
Наче крила, здійме Україна.
Ми живі – хай знають вороги!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483109
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.03.2014
автор: Леся Shmigelska