Мені п`ятнадцять років вже є,
Але щастя в житті я не бачила ще.
Не було його як не крути,
Куди не подивись і куда не піди.
Хоч хату я маю
І маму і тата живих
І їсти я маю і пити,
Але мучимось ми тут для всіх.
Окремо ми живемо
І один одного дуже рідко бачим.
Одна моя розрада у житті-
Вапнярка,рідні бабусі і дідусі.
Хоч вчуся я днями і ночами,
Недосипала я довгими роками
Толку з того нема ніякого,
Як була дурною так і залишилася ніякою!
Деколи здає`ється мені,
Що зараз все рухне на цій землі,
Що щастя нема в житті
І ти нікому не потрібна взагалі.
Я живу собі для себе
І коли вночі спати йду.
Крізь чорну,нічну пітьму я собі говорю-
Аня,стій кому ти потрібна?Кому?
Довго говорити я не буду
Про біди свої та невдачі.
Вродилася я така на світі
Зда`ється все є,але нема удачі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482859
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2014
автор: Вапнярка Анна