Мiсяць, розсiчений навпiл,
вперся рогами в зенiт –
ось вона, правда вселенська
в морi розтерзаних лiт.
Кров’ю напоєнi зорi,
наче на тiлi прищi,
соком стiкають в безодню,
втиснуту в зуби клiщiв.
З щирого золота душi,
як вовкулаки, – однi,
виють із мороку суші,
гасять північні вогнi.
Дивиться сумно на Всесвiт
старий, занедбаний плiт –
ось вона, правда вселенська
в морi розтерзаних лiт!
Створено 30.01 - 17.02. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 20 - 21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481977
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2014
автор: Т. Василько