Я тікаю від тебе, та втекти я не можу -
це безглузде змагання. Не звести огорожу
крізь яку не пробратись ні сумлінню, ні горю.
Я слабка, я безкрила. Я цей біль не поборю.
Я тікаю від тебе, повертаючись знову
і, шукаючи вкотре зовсім іншу основу
у словах тих, що сказані, й поміж словами.
Я тікаю і ловлюсь водночас думками
за солодкі ті миті, що душу так гріли,
а потім із крильми моїми горіли.
Я тікаю від тебе. Мені кисню так мало...
Ще ніколи так небо крізь віки не стогнало,
ще ніколи Земля не здригалась від крику,
що в душі озивається - дико.
Я тікаю, я плачу, благаю й молюся.
Озираюся вкотре та спинитись боюся.
Протягни мені руку, поверни мені крила,
щоби ними я серце твоє оповила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481945
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2014
автор: Ксенія Фуштор