Відходиш тихо. Мовчки, по-англійськи.
Ледь чутний скрип розхристаних воріт,
З важкого сну прокинулись берізки,
Тобі кивають вітами услід.
Надворі сиро, крапельки вологи
Тремтять, мов піт, на вижухій корі,
Верхівки крон настромлюють на роги
Кудлату пряжу з темних димарів.
Твоїх думок розірвані конверти
Шматує пам'ять, ніби вітровій!..
Благенький плащик, сірий і потертий,
Не так вже й личить величі твоїй,
Як пишні шуби з норки і ондатри,
Скупе в цю пору небо на сніги...
Вже де-не-де підсніжників кліп-арти
Вкривають голі мокрі береги.
У свіже небо куряться духмяно
Набухлі жили вимоклих гілок,
Ще край городу знизу, під парканом,
Сіріє сніг, мов попіл цигарок.
Зібравши кволе виснажене військо
Вітрів колючих, віхол навісних,
Капітулюєш. Мовчки, по-англійськи,
Без тріумфальних почестей весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481852
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2014
автор: Наталя Данилюк