Прокидайся від сну, Україно, відроди свою гідність святу,
В світі Божім будь завжди єдина, покажи всю народа красу.
Ти, як фенікс із попелу встала, розчесала чудову косу -
Васильковим вінком уквітчала золотаво-пшеничну главу.
Ти скорятись нікому не стала, гордовито підвелась з колін,
І на подвиг небесний послала сотню мужніх найкращих синів.
Їх із сумом і болем втрачала, шлях геройський вкривала слізьми,
Але світові Ти показала - в кого кращі на світі сини.
Ти змінилася враз, Україно, посивіла від горя й біди,
Та ніколи в біді не покинуть Тебе дочки Твої та сини,
За свободу свою заплатила невимовно велику ціну,
І тепер вже ніхто не посміє сплюндрувать честь і гідність Твою.
Ти тепер не така, Україно, як була ще учора й колись,
Бо козацького духу герої на Твій захист усі підвелись.
Піднеслась ти у світі до неба і розправила плечі свої,
Щоб отримати місце під сонцем на своїй, Богом даній землі.
Прокидайся від сну, Україно, сон був довгий, страшний і сумний,
Час збирати каміння, народе, ти вже вибрав єдиний шлях свій.
І тепер ще тісніше у лаву треба встати синам і дочкам,
Щоб прекрасну соборну державу передати майбутнім вікам!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481612
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 24.02.2014
автор: Олекса Світлий