***

Первый  бард  у  эльфов  я.
Страна  моя  лежит  под  светом  летних  звезд.

Песня  Талиесина

***  
Коли  у  просторі  струмує  тиша  й  дзвенить  мільйонами  мелодій,  із  землі  проростають  паростки  і  тягнуться  до  світла.  За  одну  мить  ліси  виростають,  старіють,  вмирають,  а  за  ними  підносяться  нові.  Незбагненно  далекий  космос  пронизує  саму  сутність  Природи  й  відбивається  у  очах,  сповнених  пустоти.  Далекий  і  рідний  холод  нічного  сяйва  зір.

***  
Чи  ти  чуєш  мене,  зерне?
Чи  ти  чуєш  шепіт  зір?
По  холодному  камінню
шелестить  води  струмінь.

Чи  ти  бачиш  сяйво  сонця?
Запашне  його  тепло?
У  моїй  малій  долонці
вікно  неба  розсвіло.

Чи  легкі  вітри,  о  Дубе?
Повідають  лісу  сни?
У  своїй  земній  задумі
мріють  небом  віщуни.  

Прикріплене  фото:  A  Delicate  Mind  on  Flickr

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481398
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2014
автор: Оксана Стадник