Червоні гвоздики, свічки і хвилини мовчання.
Всюди смуток і плач, ні від кого не чути пісень.
України хоронять дітей - героїв повстання,
Які більше ніколи не стрінуть свій нОвий день.
Не ввійдуть вони більше ніколи у батьківську хату.
Не обнімуть дітей, не почують веселий їх сміх,
Не розкажуь їм казку - безсмертну таку і крилату.
Ціла вічність тепер простягнулась у них біля ніг.
Люди ці полягли за свободу своєї країни.
За свободу людей від катів, що десь "зверху" сидять.
Ті кати власноруч їх загнали в тісні домовини,
А самі, як щури з корабля почали утікать.
Хай би як не хотіли, не втечуть ці зрадливі собаки.
Їх Господь покарає за злочини ці нелюдські.
А Герої - це наші нові гайдамаки.
Вічна пам*ять вам любі, наші друзі, сини і брати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480953
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2014
автор: ЮЛІЯ