Ми на коліна не стаєм!
Лиш падаєм від кулі в серце,
Але ж з собою заберем
Віру в своє. І не здригнеться
Душа вільна, не закричить від болю.
І не забудуться герої,
Що полягли за Волю!
Тай не забудуться кати,
Що вийшли з рідного двора.
Були колись прості «мєнти».
Тепер – криваві мусора.
Ми на коліна не стаєм!
Не ті часи тепер, громадо.
Все тіло-душу віддаєм,
Щоб жити стало радо.
Щоб солов’їна заспівала.
Текла все чистою рікою.
І щоб чума собі забрала
Всіх ворогів рукою злою.
І не забудуться в віках
Герої вільної країни.
І не зійдуть сльози в очах,
Що омивають всі родини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480911
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2014
автор: Сашко Ткаченко