[color="#134f0a"][i]Золотоверхий мій соборе,
Тебе омила нині кров,
І зарево червленокоре
Зійшло над шатрами церков.
Золотоверхий мій страждальцю,
В молитві не зімкнеш очей.
У долі, ма́буть, стислось п’яльце,
Бо нам вона страждання тче.
Золотоверхий мій, борися,
Допоки пульс б’є ритми скронь,
Поки жагли́ві сонця криси
Цілують калинових грон.
Золотоверхий мій, вкраїнцю,
Ти став обителлю для всіх,
Твого терпіння точать вінця,
Та ти прощаєш лютий гріх.
Золотоверхий мій, ти зможеш,
Теплом з’єднаєш Захід й Схід.
В тобі рокоче слово Боже,
Ти перейдеш це горе вбрід.
Золотоверхий, криком строф
Тобі віддам вогонь душі.
Вже буде з нас петлиць й голгоф,
Ми рідні болем, не чужі.
[/i][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480856
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2014
автор: Юлія Кириленко