А знаєш, Наталко, ти з осінню схожа.
Не знаю, чому так здалося мені.
Ти часто, як осінь, весела й погожа,
Та раптом у тебе дощі і дощі.
Я знаю, в житті вони теж необхідні,
Та хай якнайшвидше проходять громи,
Щоб очі були твої ніжні й привітні,
Щоб іскорки сміху жили в них завжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480672
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2014
автор: Пономаренко Наталія