Думки розбіглися, розсілись по кутках
І п’ють вино з долонь крізь соломинки.
Думки струмують кров’ю тепло у тілах
І м’яко гепаються венам в стінки.
Хай віддаляється гітарне соло
І звуки кінострічкових розмов –
Мене шукайте в списках Інтерполу,
Ми – очі сонних сірих сов
(Колись і сови також сонні).
Примари, у яких є існування,
Мозаїки розсіяних годин,
Підлоги для спання й неспання,
Метан, етан, метил, етил.
Кричи, співай і не шкодуй легені,
Щоб видихнути клубні із круків.
Шукати станемо для себе паралелі,
Якими досі ще ніхто – ні! – не ходив.
Де більше затишку, ніж серед психопатів,
Які отрутою впиваються до дна?
Я тільки прошу – зайвих не впускати.
І не спиняти, якщо трапиться війна.
2 січня 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480608
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 20.02.2014
автор: Софія Костицька