[b][i][i]Немає слів, щоб вилити відразу
Свій гнів!.. На дру́зки серце розрива!
Не те, щоб глум, не те, щоби образа –
Залиті кров’ю бруки і трава!
І це – у нас?!.. У нашому столітті?!
У наш космічний 21-й вік?!!!
Як ти посмів?! У тебе кров – по лікті!..
Ти – вовк тамбовський, а не чоловік?!
…Нам би усім тихесенько… в Європу,
Додому йти, де світ – квітучий сад…
А ти, плебей, лизнув сатрапу *** –
Й підносиш свій, немов повія, зад!!!
Помі́сть того́, щоб слугувать народу,
Що жне хліба́ від Сяну і по Дон,
Пігмеям з «неділимої» в угоду
Кривавий влаштував Армагедон!
Не тіш себе – суворої розплати
Тобі не обминуть, не обійти!..
Ти кинув нас в горнило супостата!
Грядуть і гнів… і праведні суди![/i][/i]
19.02.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480464
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.02.2014
автор: Олекса Удайко