мокрий сніг
шарудить і скаржиться під ногами,
запа́лий і посірілий – нагадує про небуття…
як до нього
скаржилось і шаруділо
обсипано-висохло-поруді́ле
осіннє листя
поміж соснами
обвисають вогко
простирадла сірого сну –
можна торкнути пальцями
за обстріпаний край тума́ну
просікою бреду,
ніби собою марю…
розмиваюсь у сірому на ходу,
втрачаю обриси – тану-тану…
перетікаю
у небуття туману
сіро-сіро-сіро…
волого:
ні псалмів, ні ладану-миру –
у сосновому храмі
порожньо і убого
і на душі…
де ви?.. де ви?..
повертайтесь до дому з ирію,
білокрилі надії на-ші…
12.02.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479034
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2014
автор: Валя Савелюк