Там йде війна, там вибухи гармат,
Земля п'є кров багряну без упину.
Там гинуть тисячі наших солдат,
І мама тихо сльози ллє за сином...
Забрали її сина на війну,
Не попередивши, не запитавши.
Залишив маму вдома він одну.
Пішов вночі, нічого не сказавши.
Минали дні, спливали чорні ночі,
Не повертав Василь у рідний дім.
Лиш теплі зорі, виплакавши очі,
Навік лишились в серці молодім.
А за вікном все хиляться тумани,
Немов матусі біла сивина.
Печуть вогнем душі глибокі рани,
Забрала сина кривдниця-війна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478867
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2014
автор: Катерина Дмитрецька