Душа німа,в неї голосу нема,
Вічно молода та жива.
Там тихо...
Серце не відчуває лиха.
Тоді й вірветься вітер.
Хвилі зриваючи,розпочнеться вирішальна гра,
Яка змінить твоє і моє життя.
Здається сил більше нема...
Розкрутить все, підніме камні сірі,
Закрутить в вихорі сміття́,несказанні слова ...
Та й вишле їх на сьому землю.
Тоді й прийде пустота,
Така нікчемна та сумна .
На помацки включивши світло,
Серце буде шукати свого щасливого кінця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478663
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.02.2014
автор: Мені треба світла.