“Мене клали на підлогу обличчям вниз і били джгутом по п’ятах,
по спині. Коли ж садили на крісло, тим же джгутом били по ногах.
В наступні дні, коли ці місця ніг були залиті великою кількістю внутрішніх крововиливів, по цих же червоно-синьо-жовтих крововиливах били знову і біль був такий, що здавалося, на хворі, зболені місця налили кип’ятку (я кричав і плакав від болю). Руками били по обличчю… Слідчий весь час погрожував: “Не будеш писати, будемо бити знову, залишимо цілими голову і праву руку, все інше перетворимо в шматки безформного і окровавленого тіла!”
З листа В. Мейєрхольда від 3.01.1940 року
Удар і удар,
і знову, і знову удар!
Хто б’є – тому легше,
того не болить!
Я ж кров’ю стікаю,
я плачу, ридаю,
вуста вже замовкли,
душа не мовчить:
Товаришу Сталін,
товаришу Сталін…
Були же князі і царі,
хазари, татари…
О, земле моя!
Так то ж іновірці, псарі,
я ж вірую в Бога,
до нього молюся!
Я каюсь
і знову грішу,
крізь сльози і муки
прошу!
Товаришу Сталін,
товаришу Сталін,
хто ти?!
Мій цар чи мій кат?..
І знову, і знову – удар!
…А постать вся сіра:
сорочка, лице
і очі –
по моді усе!
Лиш руки червоні –
в червоній крові!
…Було все простіше,
коли йшли бої:
там рани зціляли…
Тут рани – на ранах,
тут кров – на крові…
Й повсюди щурі…
Дивуєшся диву:
де люди,
там зразу й вони,
так, ніби із бруду,
з пітьми!
Ковток би води…
Ковток би води!
Аби захлебнутись,
померти…
Смерть поруч
вся сіра:
шинеля, сорочка, лице…
Товаришу Сталін,
товаришу Сталін!
Хто ти?
…Сніги замітають
і скіфські кургани,
і вбогі хрести…
Лиш зорі,
як голос моєї душі:
я жертва надмірної влади,
піщинка в тяжінні Землі;
я – совість,
я – мука народу!
Товаришу Сталін,
я – сором,
ганьба твоя,
смерть!
Ти сірий,
ти з бруду!
Не виживу я –
не виживеш ти!
Я зіркою стану,
ти – сірим щурем –
ненависним людям,
о ні, ми не вмрем!
Товаришу Ста...
Товаришу С… – с…
Товаришу еС… – еС!..
Створено: 1988 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. - 100 с.
С. 65 - 67
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478435
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.02.2014
автор: Т. Василько