''Лабіринти революції''
Дивлячись на події які зараз відбуваються в Україні невільно задаєшся питаннями: а що буде далі, чи має Україна майбутнє і яким воно буде?
Історія йде по колу. Вже вкотре Росія відбудовує імперію, а українці борються за свої свободи. Протягом трьох місяців триває війна проти власного народу і пошук компромісів щодень унеможливлюється. За двадцять років незалежності відбулося багато змін, а головне - змінилась свідомість людей. Виросло нове покоління, яке пройняте духом тих, хто пролив свою кров та віддав життя заради нашого майбутнього. Ми маємо величезний невикористаний потенціал, залишилось лише втілити його в життя. Проте зараз Україна в ''клітці'', і чим більше часу проходить, тим важче буде вибиратись. Парламентські місця окуповані ''антифашистами'', силові підрозділи вірно стоять на їх захисті, а ''бандерофци'' ( звичайні українські патріоти з різних областей України) готуються відстоювати право на гідне життя. ''Екстремісти'' вже не перший рік пишуть проекти, які навіть не доходять до розгляду на депутатських нарадах, а голова держави втілює в життя одному йому відомі плани, називаючи це ''шляхом до Європи'' чи ''пошуком домовленостей''. При цьому, єдиним прийнятим рішенням була відміна незаконних законів та амністія невинним людям, або завше імітація цього. Ми спостерігаємо як уміло опозиція ''переливає революцію з пустого в порожнє'' і все більше людей зневірюються.
В Україні склалася абсурдна ситуація: президент намагається вирішити проблему протестів в столиці, тоді як люди хочуть вирішити проблему його президентства; люди за двісті гривень виходять на провладні мітинги, тоді як олігархи наповнюють кишені їхніми зарплатами; футбольні фанати захищають людей від ''перевертнів в погонах'', а ''братва'' ставить ультиматум ''тітушкам''. Будь-яка з українських областей особлива і не можна порівнювати Львів та Луганськ. Кожен бачить свій шлях, має свої пріоритети, але всі ми хочемо зберегти країну і це нас об'єднує. Війна йде вже не перший рік і ЗМІ тільки й можуть говорити про ''військові угрупування западєнцев'' та ''засекречені плани США'', яка власне й проплатила всю революцію з метою захоплення світу. І велика проблема в тому, що люди в це вірять. Українці не діляться на східних чи західних, україномовних чи російськомовних, вони діляться на тих хто продався та тих хто не здався.
Ми здобули незалежність ще тисяча дев'ятсот дев'яносто першого року, але лише зараз повністю усвідомили.І не потрібно підписувати асоціації чи вступати в союзи, треба зосередити увагу на внутрішніх подіях і збудувати нову Україну без псевдовлади. Майдан це символ єдності всієї України, запал в очах символ рішучості, а те що відбувається символ тих бідних душею людей, які зовсім втратили розум від влади та грошей і не знають іншого шляху як вбивства, катування та обкрадання. Це не легенди історії й не вигадки журналістів, це відбувається тут і зараз, питання часу коли це торкнеться саме тебе. Нехай доведеться чимось пожертвувати та докласти титанічних зусиль, але Україну ще можна врятувати.
Зараз наше майбутнє залежить від ''фашистів'' та ''екстремістів'' і це той унікальний випадок коли ''окупанти'' визволяють _свою_ країну від ''патріотів'. І чи буде так, як пророкував Герман Будзінський, чи якось по-іншому, та Україна має майбутнє. Ми заклали фундамент, вкотре засвоїли помилки й готові їх виправити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478405
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2014
автор: Анна Хортиця