Древні мольфари передбачали невдачу -
він не тутешній, він не приземлений зовсім.
Будь собі вірною, спи наодинці з Пегасом,
з радіо-позовом "шоста нуль-нуль" прокидайся.
Пий собі каву, витруси рештки зі стіка.
Він забарився десь поміж Марсом й Венерою.
Вам би подихати небом одним під одвірком.
Чесною будь собі, він повертається зрідка.
Всі небелиці-легенди настільними книгами.
Зрештою, в невиліковних усі дні розписані -
стерті підошви бруківкою, сплачені трафіки...
"Шоста нуль-нуль" як удар молотка по нозі.
Дещо наблизитись - ледь підійнявшись на пальці,
скручені аркуші замість пінг-понгових м'ячиків.
Писані вголос думки - перегуками стін.
Він проживає життя у тобі...
Будь із ним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478041
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2014
автор: Іванна Шкромида