Окуляри зайця

       «Приходив  він  до  мене  за  дарами,  
           і  не  було  йому  відмови.  
           Дав  я  йому  сто  корів  зі  своїх  стад,  
           та  сто  плащів  зі  шкіри.»
                         (Скела  «Руйнування  дому  Да  Дерга»)

Отаке  от  життя  в  верховітті:
Там  лише  гнізда  і  листя.
На  землі  пророків  і  королів
Лишився  лише  один  ліс  темний,
Та  й  той  в  графстві  Віклоу
А  решта  не  поля  –  пустища*,
Де  вітер  не  гуляє  –  крутиться
Навколо  першопочатку  острова**
На  якому  всі  олені***  зайцями
Існують  лише  в  потойбічному
Часі,  про  який  забули
Навіть  співати  чи  молитися.
Подаруйте  їм  окуляри
З  непрозорими  скельцями  –  
Може  нашу  епоху  хвору
Вони  якось  проминуть  
Не  помітивши  –  
Буде  нам  у  Судний  День
Не  так  соромно…

Примітки:

*    -  якщо  віскі,  то  вже  ірландське,  якщо  пустища  –  то  вже  вересові…

**  -  це  я  про  камінь  Фаль  –  камінь  Долі,  хоча  його  в  Ірландії  давно  вже  немає…  Навіть  це  вкрали…  

***  -  це  я  про  так  званих  «ірландських  оленів»  -  шкода,  що  нині  вони  не  блукають  Ірландією…  Ех,  джентльмени,  давно  ви  не  були  в  Ірландії…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477534
Рубрика: Верлібр
дата надходження 06.02.2014
автор: Шон Маклех