Злодії, мов коршуни злетіли,
Високо - не можна їх дістати,
Риють постановами могили,
Щоб посади й гроші не втрачати.
Не страшні їм жоднії закони:
Руки вміють гарно відмивати.
Не тривожать Божії канони -
В планах є в раю покерувати.
Та не знають жалюгідні ка́ти,
Що давно їх в пекло записали,
За безчинства будуть там карати,
Ті, що день у день вони кували.
І каратиме, мабуть, не тільки пекло,
Що давно чекає їхні душі,
Найстрашніший суд - людські прокляття,
Вже чекають миті, щоби рушить.
Зрушаться вони на тії сім'ї,
Що танцюють на людському горі -
Будуть довго згадувати діти,
Як батьки купалися у крові...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477090
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 04.02.2014
автор: Vita V-D