Йдуть роки прискорено до краю,
А за краєм ясна далечінь,
Наче Сонце в небі догоряє,
Ніч у зорях зустрічає синь.
У селі під пагорбом хатина,
Дві берези і розлогий дуб,
Глечик перевернутий над тином,
Шашлем битий дерев’яний зруб.
Біля печі в біленькій хустині,
Мама хліб зібралася спекти,
Наліпила коржиків дитині,
Щоби хліб мав певний час зійти…
Розгорнула жар в печі під боки,
Розвела солодкої води,
Дим здіймався догори високо,
В небі залишаючи сліди.
І чомусь понині ця картина,
Часто постає у голові,
Мами вже нема - та є дитина,
Спогади, при хлібі на столі.
Ще ніхто й ніколи в цілім світі,
Мами нам в житті не замінив,
Діточок, неначе хлібний колос,
У житті, як мама, не любив…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476809
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2014
автор: Віталій Назарук