В накрохмалених морозом габардинах
Срібні далі інеєм розквітли...
Ніби фея з чарівливих снів дитинних,
Мерехтить земля осяйним світлом.
День втопає в білосніжнім квітуванні,
А повітря - свіже і пахуче...
І, завмерши у німому здивуванні,
Віриш у хороше неминуче.
В неминучу гарну зустріч, чи у св'ято...
У неждану радість, чи у диво...
А, можливо, в несподівану присв'яту,
На яку чекаєш ти мрійливо...
Віриш в те, що піднебесні серафими,
Спів яких у серце тихо плине,
Так незримо переллють його у рими,
І тобі хтось скаже : "Ти - Богиня !"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476610
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2014
автор: Ірина Хміль