Поринув в спогади давноминулих днів:
Коли ще я малий хлопчина,
І мати ще прудка та молода,
А за вікном чудова літня днина,
А в хаті піч, вся дихає теплом,-
Свята родинна берегиня,
Віддячує усім вона добром,
Де в хаті мудра господиня.
Ще з ночі мати замісила хліб,
А зранку піч добряче протопила
Та й помолилась щиро від душі –
У Бога собі помочі просила.
Настав момент і мати відкриває піч,
І ширяться скрізь запахи духмяні
Не тільки в двір – на цілий білий світ,
А я малий в тремтливому чеканні.
Прекрасний хліб парує на столі,
Насичений теплом та добротою мами:
«Куштуй же, сину! Всякий хліб святий.
Дай Боже, щоб в житті він завжди був із нами…»
Вже дещо років на землі прожив,
Та буду завжди пам’ятати
Той мамин хліб святий, те диво з див,
Що у дитинстві доводилось куштувати.
23-24.01.2014р. Монтадо(Португалія)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476596
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.02.2014
автор: Сетубальський