[сінці поросли трюфелем
їх вже не злічить мірилом.
ти мене хоча б слухала,
хоч ні грами й не вірила.
кухню час мести й драїти;
протікає кран газовий.
поля одного ягоди;
одним медом намазані.
залою пливе курява,
розсипаються гранули.
порав би, та мав сумніви,
скільки ми часу згаяли?]
всі до мене бойфрендики
не були однолюбами.
не знімали жакетика,
не торкалися юбоньки.
звітували за витрати
і щоденні надходження.
це були твої вибрики —
відчувати турботливість.
мої поручні лупляться,
поринаю до кола їх.
йшла собі еволюція,
залишила неголених.
до занудства й спустошення
надивився на клоунів.
прочитав оголошення:
"я шукаю знедолених".
навіть тих, хто боялися
закріпитися правдою,
навіть тих, хто двох`ярусно
прямував естакадою.
бо на дві сім`ї ділиться
зарплатня у колишнього.
а ти плачеш за милим цим
і прохаєш Всевишнього
повернутись в домівоньку,
де кохалися нічками.
та не скигнуть мобільники.
гніт під аромасвічками.
значить, вже не потрібна ти.
зізнаєш, уможливлюєш
оголошення кинути.
опустош, понови свій кеш.
і збіговисько лузерів
перехоплюєш трікстерно.
в них не склалося з друзями,
але вкалують істинно.
підходжай до знедолених
а до мене в останнюю мить
мої руки у поранні.
я щасливий, мені таланить.
2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476270
Рубрика:
дата надходження 31.01.2014
автор: Митрик Безкровний