Слова...
Ви такі різні. Кожен раз вимовляю вас і кожен раз все інше. Так ніби не існуєте постійно, а тільки копіями розлітаєтесь по світу. Так іноді здається, що ви просто не існуєте. Живу у пустоті думок, які формулюю у вас.
Я вже розумію, що не висплюсь.
А якби я не говорила? Ніхто б не почув і слова. Ні сміху, ні звуку ікання, навіть, пчиху нормально. Ніхто би не чув, була б невидимка. Серед люду б загубилась, ніхто б не замітив.
А іноді так і хочуться, сховатись від світу, бо вже надоїв. Надоїли ті люди - скрвавлені душі, надоїли їх вчинки - бездумні сподівання й надії, надоїдо їхнє життя - безглузде виживання на Землі.
А що ви говорите? Непотрібні звуки вивітрюєте, у колись чисте, повітря. "Прив. ЛОЛ. Пок. Чел." - що це за символічні позначки спілкування?
Стали коротші, стали всі знаками.
Слова...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476085
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2014
автор: Sam Holgon