Зима лютує жорстко за законом:
за ґрати небо рівно до весни.
Привозять сніг вагонами-вагони!
І тільки Ти квиток свій не зберіг...
Ти не зберіг, можливо, й не збирався.
Я не кляну, не лаю, - навпаки!
У почуттів приходять теж колапси
(нетямлячи тримають дві руки).
Я вже змирилась:я тебе не бачу.
Гучніше музику Шопена, а нехай!
Та тільки зимно у душі ворона кряче,
і вовчий страх привів всі зграї-зграй!
І ось стою - навколо поле біле.
Думки скажені (де там утекти)?!
А я тебе, коханий, так і не зустріла.
Мабуть, недоля в світі цім знайтись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475819
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2014
автор: Ліна Біла