Млисте небо - попіл монотонний...
Місяць висне, мов мосяжний диск...
В скрижанілій тиші серце тоне...
Пізня ніч. І зір холодний блиск.
Я одна. Простужені оркестри
Вітровіїв стогнуть за вікном.
Смутку і тривог моїх, Маестро!
Ти, напевно, спиш солодким сном...
Спиш... Знайшов душі своїй пристання.
Я ж бреду пустелею болінь...
І на ранок ти зорю світання
Стрінеш з іншою без докору сумлінь.
Хмурий місяць в шибку ллє проміння.
Чорне шмаття ночі навкруги...
Холодно душі до оніміння.
Я не сплю... Лиш сплять бліді сніги...
*Мосяж - те саме, що латунь; жовта мідь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475699
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2014
автор: Ірина Хміль