Подвійні міражі

[b]*  Шок  –  це  рожен,  на  якому  судомиться,  конаючи  в  муках,  твоя  віра  в  людей  і  твоя  душа  ©  Наталія  Шевченко  «Подвійні  міражі»  [/b]
   
Шок  –  це  рожен,  на  якому  судомиться,  
Конаючи  в  муках  твоя  ніжна  душа.  
Твої  голки  досвіду  боляче  колються,  
Та  допоки  не  скажеш,  я  не  зникну  сама.  
   
Вірити  в  людство?  Це  до  болю  набридло.  
Я  розучую  комплекс  стереотипних  думок.  
Наша  вічність  -  це  стовідсоткова  кривда:  
Все  написане  –  наклеп,  все  почуте  –  з  чуток.  
   
Не  повірити  важко  у  вже  існуюче  пекло,  
Якщо  пройдено  в  нім  сто  доріг  й  зо  п’ять  кіл.  
У  кров  збиті  ноги,  усі  написи  стерті…  
Ти  хотів.  І  мене  з  світу  білого  звів.  
   
На  жаль,  одне  одним  зараз  люди  хворіють,  
Й  їх  стосунки  гіркіші  за  дикий  полин.  
Шрами  від  давнішніх  образ  не  старіють,  
Не  втрачають  у  кольорі  чи  болючості  кпин.  
   
Сльози  –  найбезглуздіша  вигадка  Бога,  
Вони  ніц  не  варті,  ти  любов  вбережи.  
Хоча  нині  настала  найстрашніша  епоха:  
Скрізь  подвійні  у  нашім  житті  міражі.  (21.01.2014)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474396
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2014
автор: Олена Вєчканова