Нехай небо упаде на землю,
а земля розійдеться в ту мить.
Нехай всюди і сіро, і темно,
і отрута серця бороздить.
Нехай болю вже повно - по вінця,
і спокою у душах нема,
нехай слізьми вмиваються лиця
і порочні пропащі тіла.
Нехай віри малесенька цятка,
мікроскопом яку не знайти,
нехай зломлять життя колещатко,
щоб несила і далі іти.
Нехай горе блукає садами,
і під руку із горем любов,
нехай венами - біль манівцями,
де колись пульсувала ще кров.
Нехай з крайності в крайність кидає,
нехай правди давно не знайдеш,
нехай скрипка не грає - ридає,
що у сни ти мої не прийдеш...
Нехай небо упаде на землю
і розколеться навпіл вона,
нехай всюди і сиро, і темно...
Та на землю не впаду більш я!
25.04.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473865
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2014
автор: Ксенія Фуштор